Запах повітря після дощу

   Всім добре відомо як незвично пахне повітря після грози. Цей запах обумовлений утворенням під час електричних розрядів озону, який недарма в перекладі з грецького означає «пахучий». Характерний запах озону не сплутати ні з чим - він пахне свіжістю.

     Озоном називається проста речовина, яка складається з трьох атомів кисню. Молекулярна формула - O3, молекулярна маса 48, що важче за кисень в 2,5 рази. Молекула О3 нестійка і при достатніх концентраціях у повітрі, за нормальних умов, мимовільно за кілька десятків хвилин перетворюється на O2 з виділенням тепла.

     2О3=3О2+Q

    Озоновий шар знаходиться на відстані від 19 до 35 км над поверхнею Землі. Озон утворюється і близько до поверхні Землі під час грози, при ударі блискавки, і в рентгенівському обладнанні.

     Озон з'єднується з іншими речовинами значно швидше, ніж кисень, це більш реакційно здатна речовина. За рахунок своїх окисних здібностей озон дуже швидко вбиває бактерії, з цієї причини його використовують для очищення води і повітря в приміщеннях.

    Вперше озон був виявлений в 1785 році голландським фізиком Ван Марумом. У 1850 році була виявлена висока активність озону як окиснювача і його здатність приєднуватися до подвійних зв'язків у реакціях з багатьма органічними сполуками. Обидва ці властивості озону в подальшому знайшли широке практичне застосування.

    Озон, будучи одним з найсильніших окиснювачів, володіє сильними дезінфікуючими властивостями. Він здатний руйнувати віруси, бактерії, а також впливати на ті мікроорганізми, які стійкі до дії хлору. 

    Озон для очищення води застосовується вже більше ста років. Вперше для знезараження та дезодорації води озон був застосований в 1898 році в місті Сан Мор (Франція). Уже в 1907 році був побудований перший завод для озонування води у французькому місті Бон Вуаяж, який обробляв 22500 кубічних метрів води на добу з річки Вазюбі для потреб міста Ніцци. У 1911 р була запущена в експлуатацію станція озонування питної води в Санкт-Петербурзі. У 1916 р діяло вже 49 установок для озонування питної води. Широке ж поширення озон отримав тільки протягом останніх 30 років завдяки появі надійних, компактних і енергозберігаючих апаратів для його синтезу - озонаторів (генераторів озону).

     Озон, як антисептичний засіб, було використано під час Першої світової війни. З 1935 р стали використовувати введення озоново-кисневої суміші ректально для лікування різних захворювань кишечника (проктит, геморой, виразковий коліт, свищі, придушення патогенних мікроорганізмів). Вивчення дії озону дозволило використовувати його в хірургічній практиці при інфекційних ураженнях, лікуванні туберкульозу, пневмонії, гепатиту, герпетичної інфекції, анемії та ін. У 1992 р під керівництвом заслуженого діяча науки Змизговой А.В. був створений «Науково-практичний центр озонотерапії», де озон використовується для лікування багатьох захворювань. Сьогодні озон вважається популярним та ефективним засобом знезараження води, повітря та очищення продуктів харчування.

     В даний час 95% питної води в Європі і США проходить підготовку з використанням озону. Озонування застосовують також при очищенні стічних вод від фенолів, нафтопродуктів, ціанідів, сульфідів та інших домішок, небезпечних для навколишнього середовища.

    Атмосферний озон відіграє важливу роль для всього живого на планеті. Утворюючи озоновий шар в стратосфері, він захищає рослини і тварин від жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Тому проблема утворення озонових дір має особливе значення. Найбільша озонова діра діаметром понад 1000 км вперше була виявлена в 1985 році, на Південній півкулі, над Антарктидою. В наш час існує багато проектів, які направлені на боротьбу з антропогенною діяльністю, яка може призвести до руйнування озонового шару.