ХІРУРГ, ЩО РЯТУЄ ЖИТТЯ КРІЗЬ ЧАС
Один зі студентів-медиків Московського університету до навчання підходив неординарно: теорії йому було замало. Тому відточував хірургічні навички ледь не по-божевільному: набивав старий сюртук, ховав у нього трісочку, що імітувала м’яз, і обережно вирізав її скальпелем. Або ж наповнював бичачий міхур крейдою, прив’язував до товариша і оперував, звільняючи міхур від крейди.
Так в студентські роки тренувався Микола Іванович Пирогов, відомий хірург та новатор медицини. Він народився 25 листопада 1810 року в Москві. А в Україні лікар опинився через немилість царя Олександра II - той його «заслав» на посаду Опікуна Одеського та Київського навчальних округів.
Хотілося б уникнути гучних слів, але це зробити важко: внесок Пирогова у медицину надзвичайно великий і вагомий:
• Чи знали ви, що переломи раніше лікували крохмальним пов’язками? Метод виявився недосконалим, бо вони розмокали, погано фіксували кінцівку, тому вона зросталася неправильно. Микола Іванович першим застосував гіпс: йому пощастило мати сусіда-скульптора і підгледіти неймовірні властивості гіпсу.
• Лікареві довелося пройти не одну війну і безліч разів повоювати зі смертю. Аби звести до мінімуму смертність серед військових, він скасував одну загальну чергу із хворих: сортував пацієнтів відповідно до тяжкості поранення, наявності інфекційного захворювання.
• Микола Пирогов проводив дослідження, які називав «льодяною анатомією» - досліджував внутрішні органи заморожених трупів. Після кількох років ретельного вивчення видав анатомічний атлас, а ця практика показала лікарям, як оперувати і не травмувати.
Опинившись в Україні, Микола Пирогов вдався до реформування освіти, через що і посварився із владою. Проте зусилля марними не лишилися: в Києві відкрили першу недільну школу для дорослих, а учнів перестали нещадно частувати березовою кашею – лікар регламентував провини дітей.
Де б не був – завжди допомагав бідним і всім, хто цього потребує, безкоштовно. Коли переїхав до маєтку неподалік Вінниці, двічі на тиждень з 8 ранку до 8 вечора безкоштовно приймав пацієнтів. Лікар навіть вивчив українську мову!
Микола Пирогов вилікував так багато людей, а себе врятувати не зміг. За 26 днів до смерті поставив собі остаточний діагноз – рак. У Києві, за адресою бульвар Тараса Шевченка, 14, є меморіальна дошка, присвячена великому лікареві і надзвичайній людині.
Сьогодні 14 листопада, день народження Фредерика Бантінга, а на вшанування цього науковця його день народження було обрано для пам’ятної дати для всіх ендокринологів – Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом.
Восени 1921 року доктор Жозефіна Штикельбергер помітила, що під час вечері її донька Женева випила 6 стаканів води поспіль. Мати дослідила сечу дівчинки й отримала позитивний результат, який свідчив про наявність у дитини цукрового діабету. Місіс Штикельбергер негайно перевела доньку на сувору дієту: тільки варені овочі, один раз на тиждень Женева мусила цілий день лежати в ліжку, а з з їжі в цей день їй дозволяли тільки чорну каву. Через зовсім нетривалий час дитина схудла до невпізнаваності – вона була схожа на скелет.
Пані Жозефіна перелопатила гори медичної літератури з діабету, яка була того часу, вона намагалася знайти будь-яку інформацію для порятунку своєї дитини, проте всі спроби не мали успіху. Влітку 1922 року знайома медична сестра з Торонто, яка приїхала в місто у справах, розповіла місіс Штикельбергер про експерименти з новим препаратом – інсуліном. Всього лише пів року тому лікар Бантінг та його помічник Бест розпочали нові клінічні випробування препарату. Для початку експерименти провели на собі, тоді знайшли добровольця – хлопчика 14 років, який хворів на цукровий діабет. Хлопець став швидко одужувати. Через певний час лікар Бантінг так само врятував свого близького товариша – лікаря, який потім став його правою рукою в проведенні клінічних досліджень.
Жозефіна того ж вечора написала лікарю листа. Проте відповіді так і не отримала. Тоді, вже у відчаї зателефонувала Бантінгу, а він одразу ж погодився прийняти дівчинку як пацієнтку. Мати з дитиною відправилися в Торонто потягом, але перебіг хвороби Женеви вже добігав до свого фатального фіналу – дитина в потязі втратила свідомість, пані Жозефіна констатувала у своєї дитини гіперглікемічну кому. Машиніст потягу, намагаючись допомогти згорьованій матері, рацією зв’язався зі станцією в Торонто, просив надіслати карету швидкої допомоги до прибуття, благав зв’язатися з лікарем Бантінгом.
… Одразу по прибуттю на станції до Жозефіни Штикельбергер наблизився молодий хлопець, якого спочатку пані Жозефіна прийняла за санітара «Швидкої». Він відрекомендувався «Я – Фред Бантинг», і не питаючи нічого, прямо на пероні залізничної станції зробив ін’єкцію інсуліну. Через певний час дитина опритомніла...
Так була врятована дитина, яка пізніше подолає багато перепон: проблеми з доставкою препарату в США, відсутність його стандартизації та відсутність засобів контролю рівня глюкози в крові (необхідну дозу інсуліну визначали дуже приблизно), але крок за кроком місіс Штикельбергер навчила доньку керувати своїм захворюванням, що, між іншим, й стало фундаментом базових засад сучасних правил інсулінотерапії.
Женева Штикельбергер прожила до 72 років, зробила успішну кар’єру бухгалтера в нефтяній компанії «Фармер Юніон Ойлз», а померла в 1983 році, маючи стаж інсулінотерапії 61 рік.
… Після історії з Женевою світова пресса рекламувала чудо-винахід Бантінга і лікар став отримувати листи з проханнями про проятунок пацієнтів зі всього світу. Університет Торонто, де працював дослідник, розпочав продаж ліцензій на виробництво інсуліну, а в 1923 році цей препарат став доступним для всіх хворих на цукровий діабет. Цього ж року Бантінг отримав докторський ступінь та був обраний на посаду професора університету, а через декілька місяців професор Бантінг отримав Нобелевську премію ще з одним дослідником інсуліну – Маклеодом. Проте був дуже здивований, що нобелевський комітет обділив увагою колегу, який щоденно працював з ним в університетській лабораторії й був невтомним помічником з 5 курсу свого навчання в університеті - Чарльза Беста, і розділив свою частину премії навпіл.
__________________________________________________
Нещодавно в цей день в історії 7 листопада виповнилося 153 роки з дня народження у 1867 році двічі лауреата Нобелівської премії спочатку з фізики, а вдруге з хімії, найбільш відомої в світі вченої Марії Склодовської-Кюрі.
Марі́я Склодо́вська-Кюрі́ (французьке ім'я — Марі́ Кюрі́, фр. Marie Curie (7.11.1867 — 4.07.1934) — польська та французька науковиця, фізик, хімік, педагог, громадська діячка.
У 1898 році оголосила про можливість існування нового, сильно радіоактивного елемента в руді уранової смолки. Її чоловік П'єр відмовився від власних досліджень, щоб допомагати Марії, і в тому ж році вони оголосили про існування двох радіоактивних елементів: полонію і радію. У 1902 році ними одержано один з цих елементів — радій. Обоє вчених відмовилися взяти патент на своє відкриття; разом їх було нагороджено медаллю Деві (1903) і відзначено Нобелівською премією з фізики (1903) разом з Антуаном Беккерелем. Марія Кюрі написала «Трактат про радіоактивність» (1910) і була нагороджена Нобелівською премією з хімії 1911 року.
В результаті кількадесятилітньої роботи з радієм Марія Кюрі-Склодовська була однією з перших жертв променевої хвороби. Згідно з документацією, померла вона 4 липня 1934 р. на гостру лейкемію на фоні набутої панцитопенії внаслідок тривалої експозиції на дію йонізуючого випромінювання.
Публікуємо посилання на цікавий відеосюжет "Почему к личным вещам Марии Кюри нельзя прикасаться":
Підписуйтесь на нашу сторінку та групу "Наукові зустрічі / Scientific meetings" і відмічайте "Подобається":
Приєднуйтесь, щоб бути в курсі наукових і освітніх подій !
________________________________________________________________________
24 жовтня 1632 року народився нідерландський дослідник Антоні Ван Левенгук. До речі, його справжнє прізвище – Тонісзон. Але хлопець вирішив, що йому більше пасує «Левенгук» (ну подобалася йому назва сусідніх з його будинком «Левових воріт»😜) Саме Левенгуку ми завдячуємо появі інноваційного та найпотужнішого на той час короткофокусного мікроскопу, що складався з однієї лінзи. А як би здивувався Антоні, коли б побачив сучасний електронний мікроскоп! 😲Думаю, що ви теж здивуєтеся, коли переглянете 3Д відео https://ua.mozaweb.com/Extra-3D_sceni-Yak_pracyuye_elektronnij_mikroskop-148042
______________________________________________
Анрі Ле Шательє
8 жовтня минуло 170 років з дня народження цього видатного вченого.
Багатостороння наукова діяльність вимагала від Анрі Ле Шательє строгого та чіткого розподілу часу і відповідних умов для роботи як в лабораторії, так і в домашньому колі. І саме потрібні умови та затишок для Анрі Ле Шательє створювала його дружина Женевьєва, вона також народила і виховала сімох дітей. У травні 1936 року на сімейне свято 60-річчя шлюбу Анрі та Женевьєви зібралось троє синів, чотири доньки, тридцять чотири онука та шість правнуків – загалом 48 спадкоємців по лінії батька. Загальна кількість всіх родичів перевищила сто. Прожити таке довге і щасливе сімейне життя та так відсвяткувати 60-річчя шлюбу – це теж певне досягнення
Народився Анрі 8 жовтня 1850 року у родині інженера Луї Ле Шательє, який брав активну участь у розробці проектів майже всіх залізничних доріг, що будувались в той час у Європі. Мати Анрі була жінкою з гарним художнім смаком, яка привила своїм дітям інтерес до мистецтва. Тому й Анрі в дитинстві любив і читати художню літературу, і бувати разом з татом на алюмінієвому заводі, і обговорювати з дідом секрети будівельних розчинів давніх римлян .
Анрі Ле Шательє навчався у Політехнічній школі (найкращий технічний навчальний заклад Франції) та Вищій гірничій школі в Парижі. Ще під час студій у Політехнічній школі, самостійно працював у хімічні лабораторії Сент-Клер Девіля, відомого вченого, друга та компаньйона батька.
Розпочавши роботу у Вищій гірничій школі, спільно з П.Е.М. Бертло та Ф. Малларом займався дослідженнями процесів спалаху, горіння, вибуху та детонації гірничого газу (1881 – 1882 рр.). Ідея реалізувати керування хімічною рівновагою, виникла у Анрі Ле Шетальє при вивченні властивостей та способів приготування цементів і бетонів (1880 – 1887 рр.). В лабораторії, якою керував Ле Шательє були проведені чисельні експерименти по перевірці впливу температури на ряд реакцій (потім були задіяні й інші фактори). І саме під час цих експериментів Ле Шательє винайшов платино-родієву термопару та сконструював термоелектричний пірометр. Загальний закон зміщення хімічної рівноваги був сформульований у 1884 р. Ле Шательє також вивів (1894 р.) термодинамічне рівняння, що встановлює кількісну залежність між розчинністю, температурою процесу розчинення і теплотою плавлення речовини.
Ле Шательє вивчав хімічні процеси у металургії, досліджував температурний режим процесу кристалізації систем з двох металів, а також з двох солей, підтвердивши аналогію між розчинами та сплавами, у колі його уваги були й такі явища як диморфізм, поліморфізм, алотропія. І перебіг цих експериментів також не обійшовся без винаходу
У 1897 вчений створив металографічний мікроскоп (один з головний інструментів металознавців) і вдосконалив методику дослідження будови металів та сплавів.
Ле Шательє опублікував біля 500 статей та декілька книг, серед яких «Лекції про вуглець» (1908 р.) та «Введення у металургію» (1912 рік). Протягом життя Ле Шательє викладав у Вищій гірничій школі, Колеж де Франс, Паризькому університеті. В кінці життя вчений все частіше звертався у своїх працях до питань філософії та проблем людських відносин, зміни системи навчання (це питання ніколи не втрачає актуальності : -) ).
Помер Анрі Ле Шательє влітку 1936 року у невеликому селі Мірибель-лез-Ешель. В останні години життя він виконував коректуру статті для «Бюлетеню соціального союзу».
Анрі Ле Шательє, у старшому віці, коли він став професором Сорбонни.
Політехнічна школа - найкращий технічний навчальний заклад Франції.
Мальовниче село Мірибель-лез-Ешель, де знаходився літній дім родини Ле Шательє.
Щиро вдячна за матеріали
Немає коментарів:
Дописати коментар