З циклу "Цікаво знати"

      Від щирого серця вітаю всіх з Днем Святого Миколая!

      Нехай це свято вселить в нас любов і надихне на добрі справи і милосердя, нехай подарує нам віру у виконання наших найзаповітніших бажань!

     Нехай прийде в кожен дім Господь і наповнить наші серця радістю за молитвами Святого Миколая!

З циклу "цікаво знати"

15 грудня у країнах, які вважаються лідерами у виробництві чаю, відзначають Міжнародний день чаю. Це свято було вигадане, щоб привернути увагу державних установ та самих споживачів чаю до тих проблем, із якими постійно стикаються його виробники.

Появі дня чаю передувало безліч засідань міжнародних організацій і профспілок, які обговорювали можливість появи такого свята. І тільки в 2004 році на Всесвітньому громадському форумі в Індії була затверджена дата для його проведення.

Дане свято переважно відзначають у таких країнах, як Індія, Китай, Бангладеш, Шрі-Ланка, В'єтнам, Непал, Індонезія, Танзанія. Це пов'язано з винятковою важливістю виробництва чаю для економіки цих країн. Європейські держави можуть відзначати цей день тільки на знак любові до цього смачного напою.

Щодня на планеті випивають три мільярди горняток чаю. Але що воно врешті таке і звідки на нашу голову взялося?

Вперше цей напій почали вживати у Китаї, приблизно 5000 років тому. За легендою, китайському імператору Шен Нунгу захотілось випити гарячої води. Але в його горнятко випадково впали кілька листочків з куща. Та таке смакове доповнення сподобалось можновладцю і дало початок усій чайній культурі. 

Спершу напій використовували лише як ліки. Та вже у Х столітті його роль у Китаї стала такою вагомою, що були придумані спеціальні чайні церемонії, які потім перейняли японці.  

Звичне для нас чаювання у Китаї розпочалося набагато пізніше. Започаткували його правителі династії Мінг у XIV столітті. Саме вони почали заливати листя чайного дерева кип’яченою водою. Для китайців цей напій мав особливе значення. Із ним пов’язано безліч традицій.

Наприклад, наречений і наречена обмінювались подарунковим чаєм під час сватання. Чайний кущ має цікаву властивість: його не можна пересаджувати, адже тоді він помирає. Такий подарунок був символом вірного кохання.

Зараз Китай виробляє більше, ніж 25% світового обсягу чаю. І хоч другим після Китаю постачальником чаю є Індія, перші великі плантації і масове виготовлення цього продукту з’явилось там аж у XIX столітті. Тоді Індія була колонією Великої Британії, і чай вирощували там здебільшого на королівське замовлення. 

А до Європи завезли цей напій португальці та голландці у XVII столітті. Ним набивали трюми кораблів разом із шовком та східними прянощами.

Спочатку ревниві прихильники кави не оцінили новий додаток у раціон. Першими його вподобали французи, бо вважали, що чай – ліки від багатьох хвороб.

Ще раніше за французів прихильниками чаю стали московити. Вони перевозили його з Китаю цілими караванами верблюдів.

Пізніше така хвиля моди заполонила й інші країни. Заможні сім’ї мали за честь пригощати чаєм найбажаніших гостей.

І як парадоксально б це не звучало, та британцям знадобилося майже чотири століття, аби розсмакувати цей напій і ввести його в широкий вжиток.  

Зараз у світі є безліч видів і сортів чаю. Проте їх всі можна звести до п’яти основних: чорний, зелений, червоний, улун (блакитний) і жовтий. Колір залежить від технології обробки листя чайного дерева. З одного і того ж куща можна отримати будь-який сорт чаю.

Класифікація чаїв дуже складна. За типом рослин виділяють Китайський та Асамський чаї. До першого входять чайні кущі зі східних країн Євразії. А до другого – індійський та з чайних рослин Африки.

Також сюди входить Цейлонський чай. Цікаво, що чим вище плантація чаю на Шрі-Ланці (Цейлоні), тим краща його якість. Найдорожчими вважаються чаї, листя яких зібрано на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.

Лише зелений час виготовляє Японія. Деякі вчені виділяють його в окрему групу. Найвідомішими японськими чаями є бантя, маття, ґьокуро. Зелений чай визнано найкориснішим. У ньому вдвічі більше вітаміну С, ніж у звичайному чорному.

Так сортують «чисті» чаї. А продукти з домішками теж мають свої назви. Чорний чай із бергамотом – Ерл Грей, зелений або блакитний чай з додаванням сметанного яблука — сауасеп. Окремо виділяють жасминовий чай, а напій з додаванням смаженого коричневого рису називається ґеммайтя.

Проте чаєм зараз називають не лише напій виготовлений із листя чайного дерева, а будь-який трав’яний настій. Найвідомішими «псевдочаями» є мате, ройбуш, кудін, каркаде та ханібуш.

Чай має безліч корисних властивостей. Цей напій покращує травну систему, активізує роботу головного мозку. Він здатен очищувати судини від накопичення холестерину, та запобігає згущенню крові, нормалізує кров’яний тиск. Також напій добре усуває головний біль.

ЩО Ж ТОДІ У ДАВНИНУ ПИЛИ УКРАЇНЦІ ?

Зараз чай є на кухні у кожному домі, та для наших прабабусь такий напій був екзотичною розкішшю. Але українці мали свої власні рецепти трав’яних напоїв, які нічим не гірші, а, навіть корисніші та ароматніші, за китайський «подарунок».

Поширеним завжди був напій із ШИПШИНИ. Для його приготування можна використовувати листя, коріння, квітки і ягоди дикої троянди. Проте найчайчастіше заваркою служать висушені плоди рослини. На 100 грамів плодів шипшини припадає 800 міліграм вітаміну С, що вдвічі більше, ніж у чорній смородині. Цей напій піднімає імунітет, допомагає побороти застуду, відновлює печінку і покращує роботу серцево-судинної системи.

РОМАШКОВИЙ чай лікує цукровий діабет. Він корисний при мігренях, болю в животі, захворюваннях дихальних шляхів. А всього лиш 1,5 чайної ложки висушених суцвіть ромашки на 200 мілілітрів гарячої води допоможуть позбутися безсоння і знервованості.

Жінками корисно вживати напій з листя М'ЯТИ. Він допомагає лікувати шлункові розлади, регулює травлення. М’ята також полегшує дихання при застуді. Такий напій є хорошою профілактикою алергії і, навіть, раковим пухлинам. Чай із м’яти нормалізує сон, розслабляє нервову систему.

Часто його заварюють разом із МЕЛІСОЮ. Адже напій із цієї рослини має схожі заспокійливі властивості. Він позитивно впливає на нервову систему та піднімає тонус організму. Напій із меліси лікує спазми у м’язах, врегульовує кров’яний тиск. Також має противірусну дію.

Популярним серед українців є ЛИПОВИЙ настій. Саме він у поєднанні із шавлією та подорожником є першими ліками проти застуди. Липовий напій із медом знімає жар і піднімає імунітет організму. Корисним він буде і для людей, в яких є проблеми із серцево-судинною системою.  

Наші предки цінували цілющу силу трав. Тому у широкому вжитку був відвар ЗВІРОБОЮ. Він знижує жар, знеболює і знімає запалення. Також напій корисний для роботи печінки і жовчного міхура.

Запарювали й КРОПИВУ. У ній є багато заліза, кальцію та вітамінів. Чай із кропиви варто пити жінкам, що годують грудьми, адже він стимулює вироблення молока.

Напій із ЯЛІВЦЮ сприяє роботі сечовивідної системи. Він позбавляє організм від токсинів.

Ідеальним для «порятунку» печінки стане настій із КУЛЬБАБИ ТА БУДЯКА. Також це стане хорошими ліками проти поганої роботи шлунково-кишкового тракту.

Напій із дикого ЧЕБРЕЦЮ допоможе при розладах сну. Він стане у пригоді й при дисбактеріозі та нервових виснаженнях.

Технологія приготування трав’яних відварів проста. Сушені рослини заливають гарячою водою, але не окропом. Вважають, що вода для таких напоїв має бути зігріта на вогні, а не за допомогою електричних приладів.

Посуд краще обрати емальований, скляний або фарфоровий. Треба дати травам настоятися 10-15 хвилин і можна приступати до покращення свого здоров’я!

Смачного!

10 грудня - День Нобеля

     День Нобеля - це щорічне вручення Нобелівської премії, яке проходить 10 грудня в Стокгольмі. Нобелівські премії користуються міжнародним визнанням як найпочесніша громадянська відзнака. Кожен лауреат отримує золоту медаль із зображенням Нобеля і диплом.

      Нобелівські премії з фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури та економіки вручає лауреатам його Величність Король Швеції на церемонії, що проходить у річницю смерті Альфреда Нобеля (в 1896 році в Сан-Ремо). Розмір грошової премії змінюється щорічно і становить приблизно 1 мільйон доларів. Нобелівські премії мають великий міжнародний престиж і, крім того, пропонують лауреатам значну економічну підтримку.

З циклу "Цікаво знати"

А тепер цікаві факти з хімії, які ви точно не знали: 

• Наприклад, коли ми ріжемо цибулю і «плачемо» – то заслуга цих фіктивних емоцій належить саме сірці, яка вбирається в грунт, де росте цибуля. 
  

  

  
  

• У провінції Індонезії існує вулкан, повністю заповнений сірою, який носить назву Кава Иджен. Вона осідає на трубах, після чого робочі збивають її арматурою і несуть на зважування. Там таким чином вони заробляють собі на життя.

•  Гігієнічні «продукти» на основі сірки створені спеціально для чистки проблемної шкіри від вугрів і висипки. Вушна сірка, яку нас привчили видаляти ще з дитинства ватними тампонами, «отруює» наше життя з благородними намірами. У ній містяться особливі ферменти лізозіма; саме вони «не пускають» в наш організм усі бактерії. 

•   У 1985 році група американських і англійських дослідників відкрили молекулярні сполуки з вуглецю, які сильно нагадують своєю формою футбольний м’яч. На честь нього і хотіли назвати відкриття, проте вчені не домовилися, який термін використовувати — football чи soccer (термін футболу в США). У підсумку з’єднання назвали фуллеренами на честь архітектора Фуллера, який придумав геодезичний купол, складений з тетраедрів.

• Французький хімік, аптекар і лікар Нікола Лемері (1645-1715) свого часу спостерігав щось схоже на вулкан, коли, змішавши в залізній чашці 2 г залізної тирси і 2 г порошкоподібної сірки, доторкнувшись до неї розпеченою скляною паличкою. Через деякий час з приготовленої суміші почали вилітати частинки чорного кольору, і сама вона, сильно збільшившись в обсязі, так розігрілася, що почала світитися. Виділення газоподібного фтору з фторвмісних речовин виявилося одним з найважчих експериментальних завдань. Фтор має виняткову реакційну здатність; причому часто його взаємодія з іншими речовинами відбувається із запалюванням і вибухом. 

• 

  Йод відкрив в 1811 році французький хімік Б. Куртуа. Існує — така версія відкриття йоду. Відповідно до неї, винуватцем відкриття був улюблений кіт Куртуа: він лежав на плечі хіміка, коли той працював в лабораторії. Бажаючи розважитися, кіт стрибнув на стіл і зіштовхнув на підлогу судини, які стояли поруч. В одній з них перебував спиртовий розчин золи морських водоростей, а в іншій — сірчана кислота. Після змішання рідин з’явилася хмара синьо-фіолетового пару, що було не чим іншим як йодом. 

• У головному мозку людини за одну секунду відбувається 100 000 хімічних реакцій 

• У 1903 році в американському штаті Канзас з нафтової свердловини раптово забив фонтан газу. На великий подив нафтовиків, газ виявився негорючим. Нова зустріч з ним припала на роки Першої світової війни. У німецький дирижабль, що скидає бомби на Лондон, потрапив запальний снаряд, але дирижабль не спалахнув. Повільно стікаючи газом, він відлетів геть. Секретні служби Англії переполошилися: до цього німецькі дирижаблі вибухали від попадання снарядів, так як були наповнені воднем. Експерти-хіміки згадали, що задовго до війни німецькі пароплави чомусь везли, як баласт монацитовий пісок з Індії та Бразилії. Цим газом був гелій.

• У монацитовому піску, який довгий час був головним гелійовмісною сировиною, міститься радіоактивний елемент торій, при розпаді якого утворюється гелій, який по щільності поступається тільки водню, але має перед воднем перевагу: він негорючий і хімічно інертний.
  
  Джерело: http://cikavi-fakty.com.ua/cikavi-fakti-pro-ximiyu/

Опорний конспект з теми:

 "Нітратна кислота, нітрити, їх поширення в природі"

https://drive.google.com/file/d/1xBLPAXNH5UeZzI9U0fTlIVaM7vP6buO8/view?usp=sharing

Відео "Царская водка - що це???"

Опорний конспект з теми
"Нафта. Склад, властивості нафти. Продукти перегонки нафти, їх застосування"
https://drive.google.com/file/d/1L9kEooxaCBTtRPH7dMWiqzr-Fzr35Vti/view?usp=sharing

Лабораторна робота з хімії (зразки нафтопродуктів)

 для учнів 2 курсу (група 10, 15, 16)

лабораторна робота

З циклу "Цікаво знати" та "Допомога при підготовці до ЗНО"

16 листопада -

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ВІДМОВИ ВІД ПАЛІННЯ

     Міжнародний день відмови від куріння відзначається щороку в третій четвер листопада.

     Цю традицію започаткувало Американське онкологічне товариство ще в 1977 році, оцінивши згубний вплив куріння на організм людини та здатність регулярного куріння провокувати розвиток раку.

     Поява цього свята здоров'я цілком виправдана, оскільки статистика Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо даної проблеми не може не лякати. Згідно з даними ВООЗ, у всьому світі 90% усіх випадків смертей від раку легенів, 75% смертей від хронічного бронхіту, а також 25% випадків смертей від ішемічної хвороби серця в тій чи іншій мірі викликані курінням людини. Більше того, практично кожні 10 хвилин вмирає курець. Експерти прогнозують, що буквально через 10 років цей показник смертності збільшиться до одного курця в 3 секунди.

     Цей день відзначають і в Україні. Це прекрасний привід задуматися над тим, що в цілому у нашій країні зараз курить десята частина жінок, більше половини всіх чоловіків, 53% старшокласників. Тому Міжнародний день відмови від куріння обов'язково пов'язаний з проведенням заходів, які сприяють боротьбі з цією згубною звичкою.

Чому олія не змішується з водою

З циклу "Цікаво знати"

12 листопада -

Всесвітній день боротьби з пневмонією

     Пневмонія — інфекційне захворювання легенів, найчастіше вона вражає дітей, літніх людей і людей з ослабленою імунною системою.

     Всесвітній день боротьби з пневмонією (World Pneumonia Day), який відзначається щорічно 12 листопада, з'явився в календарі з ініціативи Глобальної коаліції проти дитячої пневмонії. Так називається об'єднання міжнародних, урядових, неурядових і місцевих організацій, науково-дослідних і навчальних інститутів, фондів і громадян-активістів. Коаліція прагне залучити до проблеми пневмонії увагу державних діячів, фахівців охорони здоров'я та потенційних донорів.

     Одним з інструментів, що допомагають досягненню цієї мети, став Всесвітній день боротьби з пневмонією. В цей день заклади охорони здоров'я організовують профілактичні заходи, які проводять медичні огляди. Крім того, безліч волонтерів розповідають людям про пневмонії та пов'язаних з нею ризиками, роздають інформаційні листівки та буклети.

    Крім усього іншого, в 2009 році Всесвітня організація охорони здоров'я спільно з ЮНІСЕФ оголосили «Глобальний план дій з профілактики пневмонії та боротьби з нею». Мета цього плану — активізація боротьби з пневмонією з допомогою комбінованих заходів щодо захисту дітей, профілактики і лікування хвороби.

     До речі, саме діти страждають від пневмонії в першу чергу. Це захворювання є головною причиною смертності неповнолітніх у всьому світі. Щорічно воно забирає життя 1,4 мільйона дітей у віці до п'яти років. Це більше, ніж СНІД, малярія і кір разом узяті.

     Пневмонія поширена повсюдно, але найбільше від неї страждають діти в Південній Азії і в Африці. Втім, цю хворобу можна попередити за допомогою досить простих заходів, наприклад імунізації і гарного харчування. Тому особливо важливо періодично нагадувати світові про пневмонії та спонукати людей до дій, здатним зупинити хворобу: до поширення інформації, до взаємодії з органами влади, до пожертвувань на імунізацію. Саме цим активно займаються медики і добровольці у Всесвітній день боротьби з пневмонією.

     А всі небайдужі можуть висловити їм солідарність, хоча б надівши блакитні джинси. Ця одежа стала символом Всесвітнього дня боротьби з пневмонією. Адже блакитний колір — це колір неба, чистоти і надії на те, що захворюваність на пневмонію спільними зусиллями вдасться звести до мінімуму.

Підсумки олімпіади з хімії

 

1 курс

      1 місце - Симованюк Михайло, група № 13

      2 місце - Малофій Іван, група № 13

      3 місце - Божик Петро, група № 11

2 курс

      1 місце - Юрій Дмитро, група № 15

      2 місце - Опаєць Катерина, група № 16

      3 місце - Трачук Альберт, група № 15



Вітаємо переможців!!!!!

Підсумки олімпіади з біології

 

1 курс

      1 місце - Ребюк Антоніна, група № 17

      2 місце - Скрипа Ірина, група № 17

      3 місце - Джаман Василь, група № 11

2 курс

      1 місце - Сливенко Ольга, група № 16

      2 місце - Трачевська Тетяна, група № 16

      3 місце - Малий Вадим, група № 15



Вітаємо переможців!!!!!

Чому листя змінює колір восени?

Інформація з циклу "Цікаво знати"

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПОСМІШКУ

1. Посмішка — виразний рух м’язів обличчя. Вперше людина починає посміхатися ще в утробі матері.

2. Посмішка — штука заразна. Якщо ви почнете посміхатися співрозмовнику, то, в більшості випадків, він почне посміхатися у відповідь. Це відбувається або через «ефект хамелеона», коли людина ненавмисно копіює чужу поведінку, або через емпатичний ефект, коли разом з посмішкою людина переймає настрій співрозмовника.

            3. Американський психолог Пол Екман визначив 18 типів посмішок.

           4. Справжню щиру посмішку підробити неможливо. Щира посмішка піднімає куточки губ вгору, а звичайна, яку ви контролюєте, відтягує їх в сторони.

           5. Людина, яка посміхається щиро, часто одночасно примружує очі.

           6. Справжню посмішку і підроблену контролюють різні ділянки мозку.

7. Щира посмішка викликає у людини підсвідому довіру до співрозмовника.

8. Щира посмішка триває, в середньому, 4 секунди.

9. Посмішка працює в обидві сторони. Якщо вам погано — змусьте себе посміхнутися. Мозок запустить зворотний процес, в крові підвищиться вміст ендорфіну і вам стане легше.

10. В англійській мові є термін «smize», який означає посмішку одними очима. Насправді посміхнутися виключно очима фактично неможливо.

11. Посміхатися в два рази простіше, ніж хмуритися. Посмішка задіє всього 53 лицьові м’язи.

12. Вперше наукові дослідження посмішок почалися в XIX столітті. Французький вчений Гійом Дюшен де Булонь пропускав електричний струм через загиблих людей, щоб розібратися в роботі мімічних м’язів. Щиру посмішку в наукових дослідженнях часто називають «посмішкою Дюшена».

13. Фахівці Каліфорнійського університету довели, що немовлята посміхаються тільки тоді, коли є шанс, що їм посміхнуться у відповідь.

14. У більшості країн світу посмішка вважається ознакою доброзичливості.

15. У США посмішка є жестом ввічливості і далеко не завжди висловлює щиру радість.

16. У деяких народів меланезійського архіпелагу посмішка «з зубами» є ознакою ворожості. Для них це не посмішка, а оскал.

17. У Японії та інших східних країнах посмішка може означати перемогу над труднощами і міцність духу. В Японії, наприклад, можуть посміхатися навіть на похоронах. Тим самим людина підкреслить, що він з мужністю переносить втрату.

18. Жінки посміхаються частіше за чоловіків.

19. У сучасному світі відбувається девальвація посмішки. Вона втрачає початкову теплоту і щирість, тому «зашліфована» посмішка продавця-консультанта може сприйматися мало не вороже.

20. Посміхаючись, жінка здається чоловікові більш привабливою. А ось чоловічу посмішку жінка може сприйняти як загрозу.

21. Люди, які часто посміхаються і сміються, відрізняються великим довголіттям. Це пов’язано з тим, що посмішка покращує циркуляцію кисню і артеріальний тиск.

22. До сих пір ведуться суперечки, чи вміють тварини посміхатися. Деякі вчені стверджують, що усмішки звірів всього лише ілюзія, наш мозок сам доповнює побачену картину, роблячи її більш зрозумілою.

4 жовтня — прекрасний привід проявити любов до братів наших менших, адже саме в цей день відзначають Всесвітній день тварин. Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце.

 Вперше це свято відзначали в 1931 році, коли відповідне рішення про його заснування прийняли засідателі Міжнародного конгресу прихильників громадського руху з захисту природи. Цей захід відбувся у Флоренції.

Заступником всіх тварин у католицизмі вважається Франциск Ассизький. Його пам'ять шанують 4 жовтня. Саме тому для святкування була обрана саме ця дата.

 В цей день різні товариства по захисту прав тварин проводять акції у багатьох країн світу. Вони закликають людей відмовитися від необдуманого знищення тварин заради задоволення своїх далеко не найголовніших потреб.

 

Крім того, День тварин — це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами сім'ї.

Сумуєш? Поплач?!

 

Всі жінки люблять поплакати і роблять це в 5 разів частіше ніж чоловіки. І вони абсолютно праві. Німецькі медики стверджують, що плакати корисно для здоров’я -  разом із сльозами виділяється гормон  ЕНДОРФІН, який знімає біль і піднімає настрій. Можливо, тому жінки переносять біль набагато легше.

Цікаво, що частіше всього сльози проливаються між 18 і 22 годинами. А в середньому на це витрачається 6 хвилин.

За добу: залози виробляють близько 1 мл слізної рідини, яка не тільки зволожує, але й живить передню поверхню очного яблука, що і робить рогівку ідеально гладкою та прозорою.

При фізичному чи хімічному подразненні ока продукція сліз збільшується. При плачі може виділитися до 2 чайних ложок слізної рідини.

Сльози - прозора рідина, що її виділяють слізні залози багатьох хребетних тварин та людини. Містить до 99% води, близько  0,9 % неорганічних речовин (головним чином, NaCI ) та близько 0,15 білкових речовин – зволожують очне яблуко та змивають з нього сторонні часточки. Виділення сліз значно збільшується при подразненні ока, а також при сильних емоціях.

Історія речі.

 Сірники:винахід для самогубців

      Білий фосфор, який спочатку використовувався для виготовлення сірників, призводив до випадіння зубів і захворювання кісткових тканин. Незважаючи на це, таким «винаходом» людство труїло себе більше ста років

 

      Що ми знаємо про сірники? Маленькі, сухі, у коробочці, легко запалюються? Сьогодні – так, а ще сто років тому все було інакше. Сірники були «мокрими», до 0,9 метра в довжину, а про безпеку і мови не було. Суміш, яка використовувалась в процесі їх виробництва, була не тільки гримучою, здатною призвести до вибуху, а й сама по собі шкідливою для здоров’я.

      Взагалі, вчені вважають, що саме використання вогню і зробило людину – людиною. Вогонь зігрівав житло, допомагав готувати їжу, виготовляти посуд, виплавляти залізо, мідь, тощо. Але, щоб як слід опанувати цю стихію, людству знадобився довгий шлях у тисячі років.

Перший вогонь був здобутий людиною - тертям двох шматочків дерева, причому деревний пил і тирса нагрівалися настільки сильно, що відбувалося їх самозаймання.

      На зміну дерев'яним паличкам прийшло знамените кресало. Це дуже простий пристрій: шматком сталі або мідним колчеданом вдаряли об кремінь та висікали іскри.

Саме кресало на довгий час залишається єдиними «сірниками» людства, яке вже побудувало піраміди, створило парову машину Джеймса Уатта, перший пароплав Роберта Фултона, ткацькі верстати, телеграф і навіть телефон. Але тільки не сірники! Принаймні, такі, які були б безпечними.

      Перші сірники з’явилися в 1805 році. Один їх кінець був намащений сумішшю сірки, бертолетової солі і цукру, а до іншого прив'язували маленьку скляну кульку з сірчаною кислотою. Щоб запалити сірник, кульку розбивали, і сірник запалювався. Джон Уокер придумав занурювати сірники у сірку або у бертолетову сіль і потім змушував їх займатися тертям об наждачний, або, як тоді казали, скловидний папір. Але вони запалювались лише при сильному терті і розкидали вогонь по всіх напрямах.  До того ж, сірники Уокера були довжиною у цілий ярд (0,9 метра), та мали жахливий запах. Пізніше почали надходити у продаж сірники меншої величини.

      Наступний крок зробив німецький студент-хімік Каммерер, ім’я якого, на жаль, історія не зберегла. Причому Каммерер зробив своє відкриття ... у в'язниці, куди його посадили за участь у студентських заворушеннях. Літній тюремник перейнявся співчуттям до юного хіміка і став потихеньку приносити в камеру хімічне обладнання та реактиви. Одного разу Каммерер додав до сірки фосфор, чиркнув сірником по стіні камери, і сірник загорівся ясним полум'ям. Це сталося в 1833 р.

     У 1866 році в Швеції додумалися змішати фосфор з піском і наносити суміш на один бік сірникової коробки - такі сірники назвали шведськими.

     І ось, нарешті, в 1889 році відбулася кульмінація розвитку сірників. Була винайдена сірникова коробка. Сірники уже не потрібно було мочати в спеціальний розчин чи терти об наждачку. Однак, незважаючи на те, що її вигадав Джошуа Пьюссі, патент на винахід отримала компанія “Diamond Match Company” - компанія, яка лише внесла невеликі зміни у коробку. А саме - винесла смужку «запалювання» на бортик коробки. Раніше ця смужка перебувала всередині.

     Тим часом сірники все ще залишались шкідливими для здоров’я.  Білий фосфор, що застосовувався для виготовлення сірників, викликав у робочих сірникових фабрик захворювання кісткових тканин, випадання зубів і омертвіння ділянок щелеп. У 1906 році у Берні (Швейцарія) була підписана міжнародна угода, яка забороняє виготовлення, імпорт і продаж сірників, що містять білий фосфор. У зв'язку з цією забороною в Європі були розроблені нешкідливі сірники з аморфним - червоним фосфором.

     Та тільки у  грудні 1910 Уільям Ферберн розробив нову формулу нешкідливих сірників зі сесквісульфідом фосфору. Компанія опублікувала формулу патенту і дозволила всім конкурентам користуватися нею безкоштовно. Був прийнятий закон про обкладення кожної коробки сірників з білим фосфором податком, рівним двом центам, після чого сірники з білим фосфором були витіснені з ринку.

Історія сірників

     1805 рік - французький хімік Жан Шансель винайшов дерев'яні сірники, які запалюються при зіткненні головки з суміші сірки, бертолетової солі і кіноварі з концентрованою сірчаною кислотою

    1826 рік - англійський хімік і аптекар Джон Уокер винаходить хімічні сірники. При терті такого сірника об наждачний папір (тертку) або іншу досить жорстку поверхню його головка легко запалюється. Але довжина таких сірників була – ярд.

    1830 рік - 19-річний французький хімік Шарль Соріано винайшов фосфорні сірники, що складалися з суміші бертолетової солі, білого фосфору і клею. Ці сірники були дуже вогненебезпечні, оскільки загорялися навіть від взаємного тертя в коробці.

    Вихід з ситуації знайшли, застосувавши фосфорно-сірчані сірники. Їх головка виготовлялася в два етапи - спочатку держак вмочали в суміш сірки, воску або стеарину, невеликої кількості бертолетової солі і клею, а потім у суміш білого фосфору, бертолетової солі і клею. Спалах фосфору запалював більш повільно палаючу суміш сірки і воску, від якої запалювався держак сірника.

     У 1855 році шведський хімік Йохан Лундстрем наніс шар червоного фосфору на поверхню наждака і замінив ним же білий фосфор у складі головки сірника. Такі сірники вже не завдавали шкоди здоров'ю, легко запалювалися, і практично не самозаймалися. Йохан Лундстрем патентує перші «шведські сірники», які дійшли практично до наших днів.

     1906 рік була прийнята міжнародна Бернська конвенція, яка забороняє використання білого фосфору при виробництві сірників. До 1910 року виробництво фосфорних сірників у Європі та Америці було повністю припинено.

     У даний час сірники, що виготовляються в більшості європейських країн, не містять сполук сірки та хлору - замість них використовуються парафіни і безхлорні окислювачі.