З циклу "цікаво знати"

15 грудня у країнах, які вважаються лідерами у виробництві чаю, відзначають Міжнародний день чаю. Це свято було вигадане, щоб привернути увагу державних установ та самих споживачів чаю до тих проблем, із якими постійно стикаються його виробники.

Появі дня чаю передувало безліч засідань міжнародних організацій і профспілок, які обговорювали можливість появи такого свята. І тільки в 2004 році на Всесвітньому громадському форумі в Індії була затверджена дата для його проведення.

Дане свято переважно відзначають у таких країнах, як Індія, Китай, Бангладеш, Шрі-Ланка, В'єтнам, Непал, Індонезія, Танзанія. Це пов'язано з винятковою важливістю виробництва чаю для економіки цих країн. Європейські держави можуть відзначати цей день тільки на знак любові до цього смачного напою.

Щодня на планеті випивають три мільярди горняток чаю. Але що воно врешті таке і звідки на нашу голову взялося?

Вперше цей напій почали вживати у Китаї, приблизно 5000 років тому. За легендою, китайському імператору Шен Нунгу захотілось випити гарячої води. Але в його горнятко випадково впали кілька листочків з куща. Та таке смакове доповнення сподобалось можновладцю і дало початок усій чайній культурі. 

Спершу напій використовували лише як ліки. Та вже у Х столітті його роль у Китаї стала такою вагомою, що були придумані спеціальні чайні церемонії, які потім перейняли японці.  

Звичне для нас чаювання у Китаї розпочалося набагато пізніше. Започаткували його правителі династії Мінг у XIV столітті. Саме вони почали заливати листя чайного дерева кип’яченою водою. Для китайців цей напій мав особливе значення. Із ним пов’язано безліч традицій.

Наприклад, наречений і наречена обмінювались подарунковим чаєм під час сватання. Чайний кущ має цікаву властивість: його не можна пересаджувати, адже тоді він помирає. Такий подарунок був символом вірного кохання.

Зараз Китай виробляє більше, ніж 25% світового обсягу чаю. І хоч другим після Китаю постачальником чаю є Індія, перші великі плантації і масове виготовлення цього продукту з’явилось там аж у XIX столітті. Тоді Індія була колонією Великої Британії, і чай вирощували там здебільшого на королівське замовлення. 

А до Європи завезли цей напій португальці та голландці у XVII столітті. Ним набивали трюми кораблів разом із шовком та східними прянощами.

Спочатку ревниві прихильники кави не оцінили новий додаток у раціон. Першими його вподобали французи, бо вважали, що чай – ліки від багатьох хвороб.

Ще раніше за французів прихильниками чаю стали московити. Вони перевозили його з Китаю цілими караванами верблюдів.

Пізніше така хвиля моди заполонила й інші країни. Заможні сім’ї мали за честь пригощати чаєм найбажаніших гостей.

І як парадоксально б це не звучало, та британцям знадобилося майже чотири століття, аби розсмакувати цей напій і ввести його в широкий вжиток.  

Зараз у світі є безліч видів і сортів чаю. Проте їх всі можна звести до п’яти основних: чорний, зелений, червоний, улун (блакитний) і жовтий. Колір залежить від технології обробки листя чайного дерева. З одного і того ж куща можна отримати будь-який сорт чаю.

Класифікація чаїв дуже складна. За типом рослин виділяють Китайський та Асамський чаї. До першого входять чайні кущі зі східних країн Євразії. А до другого – індійський та з чайних рослин Африки.

Також сюди входить Цейлонський чай. Цікаво, що чим вище плантація чаю на Шрі-Ланці (Цейлоні), тим краща його якість. Найдорожчими вважаються чаї, листя яких зібрано на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря.

Лише зелений час виготовляє Японія. Деякі вчені виділяють його в окрему групу. Найвідомішими японськими чаями є бантя, маття, ґьокуро. Зелений чай визнано найкориснішим. У ньому вдвічі більше вітаміну С, ніж у звичайному чорному.

Так сортують «чисті» чаї. А продукти з домішками теж мають свої назви. Чорний чай із бергамотом – Ерл Грей, зелений або блакитний чай з додаванням сметанного яблука — сауасеп. Окремо виділяють жасминовий чай, а напій з додаванням смаженого коричневого рису називається ґеммайтя.

Проте чаєм зараз називають не лише напій виготовлений із листя чайного дерева, а будь-який трав’яний настій. Найвідомішими «псевдочаями» є мате, ройбуш, кудін, каркаде та ханібуш.

Чай має безліч корисних властивостей. Цей напій покращує травну систему, активізує роботу головного мозку. Він здатен очищувати судини від накопичення холестерину, та запобігає згущенню крові, нормалізує кров’яний тиск. Також напій добре усуває головний біль.

ЩО Ж ТОДІ У ДАВНИНУ ПИЛИ УКРАЇНЦІ ?

Зараз чай є на кухні у кожному домі, та для наших прабабусь такий напій був екзотичною розкішшю. Але українці мали свої власні рецепти трав’яних напоїв, які нічим не гірші, а, навіть корисніші та ароматніші, за китайський «подарунок».

Поширеним завжди був напій із ШИПШИНИ. Для його приготування можна використовувати листя, коріння, квітки і ягоди дикої троянди. Проте найчайчастіше заваркою служать висушені плоди рослини. На 100 грамів плодів шипшини припадає 800 міліграм вітаміну С, що вдвічі більше, ніж у чорній смородині. Цей напій піднімає імунітет, допомагає побороти застуду, відновлює печінку і покращує роботу серцево-судинної системи.

РОМАШКОВИЙ чай лікує цукровий діабет. Він корисний при мігренях, болю в животі, захворюваннях дихальних шляхів. А всього лиш 1,5 чайної ложки висушених суцвіть ромашки на 200 мілілітрів гарячої води допоможуть позбутися безсоння і знервованості.

Жінками корисно вживати напій з листя М'ЯТИ. Він допомагає лікувати шлункові розлади, регулює травлення. М’ята також полегшує дихання при застуді. Такий напій є хорошою профілактикою алергії і, навіть, раковим пухлинам. Чай із м’яти нормалізує сон, розслабляє нервову систему.

Часто його заварюють разом із МЕЛІСОЮ. Адже напій із цієї рослини має схожі заспокійливі властивості. Він позитивно впливає на нервову систему та піднімає тонус організму. Напій із меліси лікує спазми у м’язах, врегульовує кров’яний тиск. Також має противірусну дію.

Популярним серед українців є ЛИПОВИЙ настій. Саме він у поєднанні із шавлією та подорожником є першими ліками проти застуди. Липовий напій із медом знімає жар і піднімає імунітет організму. Корисним він буде і для людей, в яких є проблеми із серцево-судинною системою.  

Наші предки цінували цілющу силу трав. Тому у широкому вжитку був відвар ЗВІРОБОЮ. Він знижує жар, знеболює і знімає запалення. Також напій корисний для роботи печінки і жовчного міхура.

Запарювали й КРОПИВУ. У ній є багато заліза, кальцію та вітамінів. Чай із кропиви варто пити жінкам, що годують грудьми, адже він стимулює вироблення молока.

Напій із ЯЛІВЦЮ сприяє роботі сечовивідної системи. Він позбавляє організм від токсинів.

Ідеальним для «порятунку» печінки стане настій із КУЛЬБАБИ ТА БУДЯКА. Також це стане хорошими ліками проти поганої роботи шлунково-кишкового тракту.

Напій із дикого ЧЕБРЕЦЮ допоможе при розладах сну. Він стане у пригоді й при дисбактеріозі та нервових виснаженнях.

Технологія приготування трав’яних відварів проста. Сушені рослини заливають гарячою водою, але не окропом. Вважають, що вода для таких напоїв має бути зігріта на вогні, а не за допомогою електричних приладів.

Посуд краще обрати емальований, скляний або фарфоровий. Треба дати травам настоятися 10-15 хвилин і можна приступати до покращення свого здоров’я!

Смачного!