24 квітня 1833 року у США була запатентована газована вода.
Цим «винаходом» світ зобов’язаний британському хіміку, богослову та філософу Джозефу Прістлі (1733–1804), який відкрив одну з властивостей діоксиду вуглецю, що й дозволило створити газовану воду (дату самого відкриття винахідник не залишив). До цього Прістлі займався дослідженнями в галузі хімії та електрики. Великий вплив на Джозефа справило знайомство з видатним ученим Бенджаміном Франкліном, яке й стало початком його експериментів в області електрики.
Він встановив, що графіт проводить електричний струм, науково довів процес фотосинтезу, визначив властивості закису азоту (в тому числі відкрив «веселий газ»), відкрив кисень. Іноді його відкриття були випадковими.
Відкриття газованої води також стало несподіваним. Спостерігаючи за роботою однієї пивоварні, Прістлі зацікавився, які саме бульбашки виділяє пиво під час бродіння. Контейнери з водою, які хімік помістив над чанами з пивом, що варилося, незабаром наситилися бульбашками, які насправді виявилися вуглекислим газом. Спробувавши отриману рідину, Джозеф був вражений її приємним різким смаком, а у 1767 році, вивівши склад, сам виготовив першу пляшку газованої води.
Проте лише понад півстоліття потому газована вода була запатентована.
У 1770 році швед Тобіас Бергман сконструював апарат, який дозволяв під тиском, за допомогою насоса, насичувати воду вуглекислими бульбашками і назвав його сатуратора (від лат. saturo – насичувати).
Першим промислове виробництво газованої води розпочав Якоб Швепп. У 1783 році він удосконалив сатуратор і створив промислову установку для виробництва газованої води. На початку XIX століття Швепп, щоб здешевити виробництво, почав використовувати для газування звичайну харчову соду, і газовану воду стали називати «содовою». Новинка швидко поширилася Англією (такою водою почали розбавляти міцні алкогольні напої) та її колоніями, що дозволило Швеппу заснувати компанію «J. Schweppe & Co», від якої пішла торгова марка «Schweppes».
На відміну від США, де газовану воду переважно продавали в пляшках, в інших країнах її споживали з перезаправлюваних сифонів – як маленьких домашніх, так і великих, встановлених у кафе та барах. Пізніше з’явилися і вуличні автомати з продажу газованої води. У дореволюційній Україні бутильована вода вважалася «панським» напоєм – її називали зельтерською (сельтерською), за назвою мінеральної води, яку брали з джерела Нідерзельтерс (Niederselters).
Сьогодні наслідки відкриття Джозефа Прістлі ми спостерігаємо щодня. Газована вода настільки популярна у всьому світі, що дехто навіть пропонує оголосити 24 квітня Днем Газованої Води.
Всесвітньо відома компанія «Coca-Cola» першою здогадалася використати винахід Прістлі в комерційних цілях. Нині існує велике різноманіття видів газованої води і безліч торгових марок, які випускають цей напій як у чистому вигляді, так і з різноманітними додатками
