1 грудня - День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми

1 грудня 1988 року світ уперше відзначив Всесвітній день боротьби зі СНІДом. В той час поширення ВІЛ-інфекції набувало пандемічного характеру, що потребувало уваги з боку керівництва держав світу та суспільства. З 2003 року цей день стали відзначати як День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми з метою підвищення рівня толерантного ставлення суспільства до людей, що живуть з ВІЛ/СНІД.

Епідемія ВІЛ-інфекції продовжує залишатися серйозною проблемою як для України, так і Чернівецької області. Україна займає одне з перших місць серед країн Європи за кількістю ВІЛ-позитивних осіб.

Що таке ВІЛ/СНІД? Прояви, перебіг ВІЛ - інфекції

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини

ВІЛ - інфекція  — це довготривале інфекційне захворювання, яке розвивається в результаті інфікування вірусом імунодефіциту людини і характеризується прогресуючим ураженням імунної системи людини, що проявляється вторинними інфекціями, пухлинами та іншими патологічними проявами.

СНІД — синдром набутого імунного дефіциту.

СНІД — остання стадія ВІЛ - інфекції, яка виявляється різними важкими захворюваннями, опортуністичними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на фоні порушень імунної системи.

Перші хворі на СНІД були зареєстровані в США в 1981 році. Збудника захворювання, що призводить до тяжких порушень функції імунної системи було відкрито в 1983 році ученими із Франції і США — Галло і Монтаньє, які незалежно один від одного знайшли його в крові хворих, померлих від СНІДу.

ВІЛ відноситься до класу ретровірусів  родини лентівірусів. Ця родина вірусів викликає захворювання, які розвиваються повільно і протікають тривало. Генетичний матеріал ВІЛ, як і інших ретровірусів, представлений РНК (рибонуклеїновою кислотою), яка є шаблоном для виробництва провірусної ДНК (дезоксорибонуклеїнової кислоти).

ВІЛ  передається тільки від людини людині. На ВІЛ - інфекцію може хворіти  тільки людина. Потрапляючи в організм, ВІЛ дуже швидко проникає в клітини крові - лімфоцити, у яких є рецептори, що мають спорідненість до ВІЛ, так звані,  "CD4 + - Т - лімфоцити". Такі рецептори також мають деякі інші клітини крові (моноцити і макрофаги), клітини центральної нервової системи, прямої кишки, шийки матки та ін. Завдяки спорідненості білків поверхні вірусу і рецепторів клітини відбувається проникнення ВІЛ в цитоплазму клітини. Потім завдяки ферменту зворотньої транскриптази, з вірусної РНК проходить утворення провірусної ДНК.

Провірусна ДНК "вбудовується" в генетичний матеріал (ДНК) клітини — господаря. Після цього клітина — господар сприймає ДНК вірусу "як рідну". Вірус стає частиною клітини і залишається нею аж до загибелі клітини. Заражена ВІЛ клітина в процесі життя продуктує нові копії вірусу, виділяє їх в плазму, інші біологічні рідини і секрети. Цей процес розмноження називається реплікацією вірусу. Нові копії вірусу виходять з ураженої клітини, розповсюджуються в організмі, вбудовуються в інші клітини, вражають їх і починають відтворювання нових копій.

В ході утворення нових вірусів часто трапляються "помилки", які називаються мутаціями. мінливість збудника призводить до того, що деякі ліки, що застосовуються для лікування ВІЛ - інфекції, втрачають свою здатність діяти на ферменти вірусу, тобто розвивається стійкість або резистентність вірусу до даного препарату. Для того, щоб уникнути розвитку резистентності до ліків при лікуванні ВІЛ - інфекції необхідно одночасно застосовувати комбінацію декількох  препаратів.

ВІЛ - інфекція не передається побутовим шляхом:

·                     при дотиках, обіймах, рукостисканнях;

·                     через поцілунки;

·                     при спільному проживанні в одній квартирі;

·                     через посуд, столові прибори;

·                     через їжу;

·                     фекально-оральним шляхом;

·                     через постільну білизну, предмети побуту, іграшки;

·                     повітряно-крапельним шляхом (у тому числі при чханні і кашлі);

·                     при купанні у воді;

·                     через ручки дверей і кранів, унітази;

·                     через гроші;

·                     через спортивні снаряди;

·                     при укусах комах або тварин.

Джерелом ВІЛ - інфекції є ВІЛ - інфікована людина як з клінічними проявами так і без клінічних ознак інфекції. В організмі такої людини виявляється в усіх без винятку біологічних рідинах (кров, сеча, піт, сім'я, слиз піхви, слина, слізна рідина, грудне молоко). Найбільші концентрації вірусу визначаються у крові, сімені, виділеннях піхви та у грудному молоці (саме у такій послідовності), що має велике епідеміологічне значення при розповсюдженні ВІЛ - інфекції. В інших біологічних рідинах концентрація вірусу незначна, і за умови дотримання санітарно-гігієнічних вимог під час побутового спілкування вдома, на роботі, в школі та інших закладах інфікування людей не відбувається.

Встановлено три основні шляхи інфікування ВІЛ, а саме:

·                     Статевим шляхом - при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах (під час анального, вагінального та орального сексу).

·                     Парентерально (ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини) — після переливання інфікованої цільної крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію; при використанні забруднених шприців, інструментарію; при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації інфікованою спермою.

·                     Перинатальним шляхом від матері до дитини — вертикальний шлях (внутрішньоутробно через плаценту від ВІЛ - інфікованої матері; під час пологів - при контакті плоду з інфікованою кров'ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).

Годування грудьми подвоює ризик інфікування і частоту передачі ВІЛ новонародженій дитині. В молоці ВІЛ - інфікованої матері міститься величезна кількість вірусу та клітин, в яких продовжує розмножуватись вірус. Тому вірус може потрапити до дитини через мікротравми та тріщини в слизовій оболонці ротової порожнини дитини.

В усьому світі домінує статевий або сексуальний шлях передачі ВІЛ. Проте домінування того чи іншого шляху передачі інфекції може бути різним в різних регіонах світу і залежить, для кожної окремої  країни, від соціальних, культурних, етнічних умов та укладу життя.

Враховуючи шляхи передачі, можна виділити уразливі до ВІЛ - інфікування контингенти населення: в залежності від їх поведінки (споживачі ін'єкційних наркотиків, чоловіки, що мають секс з чоловіками, працівники комерційного сексу), а також люди, що легко йдуть на статеві зв'язки з незнайомими партнерами; діти, народжені ВІЛ - інфікованими матерями; реципієнти крові та продуктів крові, які містять ВІЛ.

Вірогідність інфікування ВІЛ залежить від дози вірусу. Інфікуючою дозою для ВІЛ є 0,01 мл. крові. Важливо пам'ятати, що навіть  великі концентрації  вірусу не завжди призводять до зараження людини. Здорові, не ушкоджені шкіряні покрови та слизові оболонки є непроникними для ВІЛ. Проте будь-які рани, пошкодження, мацерації можуть стати відкритими "воротами" для проникнення ВІЛ до кровотоку і, відповідно, до чутливої клітини.

В кожному випадку є певна вірогідність передачі вірусу.

Вірогідність передачі ВІЛ при одноразовому контакті складає:

·                     Внутрішньовенне введення наркотиків - майже 30 %

·                     Незахищений вагінальний статевий акт - 0,1 %

·                     Незахищений анальний статевий акт - 1,0 %

·                     Переливання крові та її продуктів - 90 %

·                     Від матері до дитини - від 30 до 45 % (при відсутності ППМД)

При отриманні медичної допомоги з ушкодженням шкіри та слизових оболонок - майже 0,3 % 

Детальнішу інформацію Ви дожете дізнатись на сайті Чернівецького обласного центруз профілактики та боротьби зі СНІДом

http://snid.cv.ua/

23 листопада - День пам`яті жертв голодоморів

День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Сьогодні в групі 12 була проведена виховна справа на тему: "Голодомор".

Разом з учнями, нагадали, що у  ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

Голодомор, який став національною катастрофою, мав на меті знищити українську націю. Протягом 1932-1933 років вимирали цілі села, родини, живі і ненароджені. У пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирало 24 людини. Цей акт масового винищення людей підірвав генофонд української нації, а свідчення про нього стали нашою генетичною пам’яттю.

Надзвичайно важливою є людська пам’ять про трагічні сторінки нашої історії, про кожну жертву, кожного невинно убієнного та закатованого українця.

Презентація на тему "Голодомор"

Вони не тільки м'ясо: 20 світлин, які змусять вас задуматися про роль тварини в житті людини

Людина приручила тварину приблизно 10 000 років тому.

З тих пір вони відіграють дуже важливу роль у нашому житті.

Нині люди все більше усвідомлюють, що тварини створені не для м'яса, молока та шкури, вони не просто їжа, а й живі та дихаючі істоти.

Ця світлина зроблена у Катманду, Непал

Ми все частіше сприймаємо їх як своїх друзів, а часто навіть як членів родини. Вони гріють нас холодними ночами, заспокоюють та відволікають від буденності, охороняють наші домівки, супроводжують нас під час роботи чи подорожей.

"У стосунках людини і тварини є щось особливе", – в цьому переконаний фотограф Стів МакКурі.

Автор знаменитого фото Afghan Girl – цей портрет дівчинки з пронизливими зеленими очима з обкладинки National Geographic за червень 1985 року пам’ятають всі – вже понад сорок років, "для душі", знімкує тварин.

Стів МакКурі автор знаменитого фото Afghan Girl. Фото kathmandupost

Нещодавно у фотографа вийшла тематична книга, яка досліджує складні стосунки між людиною та довкіллям, а ще розповідає історії з усього світу.

З цієї нагоди видання Boredpanda розпитало Стіва про те, як саме він почав знімати тварин.

"Ідея фотографувати тварин і людей певно зародилася у моїй свідомості з моменту, коли я вперше починав, як молодий фотограф, – пригадує митець.

Тоді сестра подарувала мені першу фотокнигу. Це була Son of Bitch – колекція фотографій собак та їхніх людей великого фотографа та друга Елліотта Ервітта. Це був перший раз, коли я побачив книгу про тварин із гумором, пафосом та чудовим описом".

Одна зі світлин Елліотта Ервітта

Він зізнається, що полюбляє знімати тварин, бо вони абсолютно непередбачувані: "Тварини перебувають у постійному русі, мають свій характерний розум і рідко звертають якусь увагу на вказівки фотографа".

Стів МакКурі пропонує і нам подивитися крізь його лінзу, побачити ціну і розкішну гідність кожної живої істоти.

В'єтнам

Індія

Тайланд

Ефіопія

Афганістан

Афганістан

Камбоджа

Ірландія

Варанасі, Індія

Індія

Рим, Італія

Індія

Алтай, Монголія

Бомбей, Індія

Тібет

Індія

Індія

Монголія

Дякую за інформацію сайту:https://life.pravda.com.ua/culture/2019/11/16/238932/?fbclid=IwAR2N7Ab0hc8I6RIydD-x2toTGznFv9ms9eGu5zw-JEpv0FRbRSRjrKfJjh8

Баміян, Афганістан

14 листопада - Всесвітній день Діабету

14 листопада – Всесвітній День боротьби з цукровим діабетом

http://www.medcv.gov.ua/archives/18782

Цікаво знати, що...

Цікаво, що винахід пластмас привів до порятунку величезної кількості тварин. Найбільше пощастило слонам, китам і черепахам.

Масове захоплення більярдом поставило всю популяцію слонів в світі на межу повного знищення. Вбити величезного слона тільки заради того, щоб з його бивня виточити п'ять більярдних куль було звичайною справою. Як мінімум один мільйон фунтів (453 000 кг) слонової кістки поставлявся на ринок щороку. Зі слонової кістки робилися клавіші для роялів і піаніно, трубки, кісточки доміно і т.п. Все це стали робити з пластмас. Сотні тисяч черепах вбивали за для того, щоб з їх панцирів робити гребені для волосся, ручки для столових приладів і різні прикраси.

До поширення пластмас китовий вус був одним з найцінніших продуктів китобійного промислу. Одні тільки американські китобої біля берегів Аляски добули китового вуса на 16 500 000 рублів, що з лишком покрила всю суму, витрачену американцями на придбання Аляски. Щетиною з китового вуса набивали меблі і матраци, з китового вуса робили щітки. З тонких смужок вуса плели сидіння стільців, сітки для ліжок, виготовляли кузова екіпажів. З китового вуса робили сита і решета. Волокна з китового вуса йшли також на виготовлення перук, плюмажів для солдатських шоломів. Його застосовували при шиття одягу (криноліни) і корсажного білизни.

На фотографії розфасовані комплекти більярдних куль зі слонової кістки

Царські хвороби

Хвороби фараонів:

     У Стародавньому Єгипті інцест (статевий зв’язок між кровними родичами) був досить поширеним явищем.

     Фараони укладали шлюби зі своїми сестрами, тим самим підриваючи здоров’я наступним поколінням. Жертвою такого шлюбу став і фараон Тутанхамон.

          Примітно, що Тутанхамон завжди зображувався сидячим на троні.

         Виявляється, у молодого фараона були серйозні проблеми зі здоров’ям. Тутанхамон з дитинства не міг стояти на ногах.

⠀

Чому дружини Генріха VIII не могли народити?

         У обох дружин короля Генріха VIII – Катерини Арагонської та Анни Болейн – постійно були викидні.

      Вчені-генетики вважають, що причиною всьому послужила рідкісна генетична хвороба монарха – синдром Мак-Леода. Це захворювання вражає тільки чоловіків віком близько 40 років.

⠀

      Характерними симптомами синдрому Мак-Леода є хвороби серця, порушення в опорно-руховому апараті, психічні відхилення, а також проблеми в роботі ендокринної системи. Відомо, що до 50 років свого життя король Генріх VIII важив 180 кілограм. Монарх скаржився на м’язову слабкість, депресії, а також за деякими даними у Генріха VIII був сифіліс.

⠀

Падіння династії Габсбургів:

      Їх династія володіла настільки величезними територіями, що в 16 столітті навіть говорили, що в їхніх землях ніколи не заходить сонце. Габсбурги правили в Австрії, Угорщині, священній Римській Імперії, Хорватії, Іспанії, Голландії та Італії.

     Однак через три покоління майже всі Габсбурги стали родичами, як по батьківській, так і по материнській лінії.

⠀

    В останнього монарха з династії Габсбургів Карла ІІ були серйозні порушення з гіпофізом, внаслідок чого у короля було багато супутніх захворювань: ниркові хвороби, імпотенція і проблеми з судинами.

       Від безперервних хвороб Карл ІІ помер у віці 39 років, а з ним і закінчилося правління легендарної династії. Характерною рисою для багатьох представників роду Габсбургів була гіпертрофована щелепа.

        Пізніше вчені назвали таку генетичну аномалію «габсбурзької губою».

Дякую за інформацію

https://www.facebook.com/bazismed/posts/2901707423187450:0