ДО 185-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Д.І. МЕНДЕЛЄЄВА

8 лютого - 185 Років від ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Д.І.МЕНДЕЛЄЄВА

«Менделєєв – основоположник сучасної хімічної науки»:

    Зовнішність Менделєєва відома багатьом за його портретами. Саме характерне в ньому було: грива довгого пухнастого волосся навколо високого білого чола, дуже виразного і рухомого, і ясні, сині, проникливі очі ...

     В історії розвитку відомо багато великих відкриттів. Але не всі з них можна зіставити з тим, що зробив Д.І. Менделєєв – один з найбільших хіміків світу. Хоча з часу відкриття його закону пройшло багато років, ніхто не може сказати, коли буде до кінця зрозумілий весь зміст знаменитої «таблиці Менделєєва».

   Автобіографія великого вченого підтверджує, що Дмитро Іванович усе своє життя був великим трудівником. Його завзята діяльність привела до безлічі блискучих наукових відкриттів в області хімії, фізики і навіть митній справі. Але завжди варто пам’ятати, що тріумфальний періодичний закон Менделєєва – це результат величезної праці, глибоких роздумів і постійного пошуку.

   Дмитро Іванович Менделєєв народився 27 січня (8 лютого) 1834 р. в селі Верхні Аремзяни неподалік від Тобольска у сім’ї Івана Павловича Менделєєва, який у той час займав посаду директора Тобольської гімназії та училищ Тобольського округу. Дмитро був у родині останнім, сімнадцятою дитиною. В одному з варіантів, присвячего матері, першої своєї великої праці «Дослідження водних розчинів за питомою вагою» Дмитро Іванович скаже:  «... Вашого останього сімнадцятого народженого Вами Ви підняли на ноги, вигодували своєю працею після смерті батюшки, ведучи заводську справу, Ви навчили любити природу з її правдою, науку з її істиною.., батьківщину з усіма її нероздільними багатствами, дарами.., найбільша праця з усіма його болями і радощами.., Ви змусили навчитися праці і бачити в ньому одному всьому опору, Ви вивезли з цими навіюваннями і довірливо віддали в науку, свідомо відчуваючи, що це буде остання Ваша справа. Ви, вмираючи, вселяли любов, роботу  і наполегливість. Прийнявши від Вас... так багато, хоч малим, може бути останнім, Вашу пам’ять почитаю».

М.Д. Менделєєва	І.П. Менделєєв

   У рік народження Дмитра Іван Павлович осліп, що змусило його вийти на пенсію. У Москві була зроблена операція і до батька повернувся зір, але працювати він уже не міг, і сім’я жила на його невелику пенсію. Мати, Марія Дмитрівна Менделєєва (уроджена Корнілова), походила зі старовинного роду сибірських купців і промисловців. Ця розумна й енергійна жінка зіграла особливу роль у житті родини. Не маючи жодної освіти, вона пройшла самостійно курс гімназії зі своїми братами. Внаслідок складного тяжкого матеріального становища через хворобу Івана Павловича, Менделєєві переїхали до с. Аремзянске, де знаходилася невелика скляна фабрика брата Марії Дмитрівни, що жив у Москві. Менделєєва отримала право на управління фабрикою. Дмитро Іванович згадував: «Там, на скляному заводі, керованому моєю матінкою, вийшли перші мої враження від природи, від людей, від промислових справ».

    Помітивши особливі здібності молодшого сина, мати зуміла знайти в собі сили назавжди покинути рідну Сибір, щоб дати Дмитру можливість отримати вищу освіту. У рік закінчення ним гімназії Марія Дмитрівна, ліквідувавши всі справи в Сибіру, з Дмитром і молодшою дочкою Єлизаветою виїхала до Москви, щоб  юнак вступив до університету...

Із спогадів рос. письменника, публіциста В.Є. Чешихіна: «... Массу слушателей привлекал в начале учебного года на первые свои лекции проф. Менделеев, читавший общий курс неорганической химии естественникам и математикам и оставивший ныне университет. В этой массе бывало не мало и посторонних студентов. Потом оставались одни постоянные слушатели. Много народа опять набиралось тогда, когда профессору предстояло читать о том, что создало ему всемирную знаменитость, об открытой им периодической системе химических элементов. Эта лекция, как и первая, неизменно заканчивалась шумными аплодисментами, от которых профессор уходил в свою лабораторию, досадливо отмахнувшись рукою или сострив что-нибудь насчет ребячества молодежи».

Відомий російський вчений-хімік, медик і композитор Олександр Бородін,  справжній товариш Менделєєва згадував: «Восхищають тобой, Митя, ты просто феноменален. Одновременно работать над «Технической энциклопедией», читать лекции в трех институтах, писать статью о производстве стекла... А может быть, и еще что-то, о чем я не знаю? – Бородин восторженно смотрел на друга. – Представь себе, есть. Это докторская диссертация. Видишь ли мне пришла в голову мысль, что при растворении воды в спирте или спирта в воде между ними образуются соединения...». Исследования продолжались почти год и в последствии это открытие стало основой гидрантной теории растворов.

    Цитата з книги К. Манолова «Великие химики»: «...Менделеева бросило в жар. Получилось нечто совершенно неожиданное! Свойства элементов в каждой колонке постепенно менялись сверху вниз в зависимости от увеличения атомного веса... Руки Менделеева дрожали от волнения: «Значит, свойства элементов периодически зависят от их атомного веса». Менделеев в возбуждении зашагал по кабинету, потом схватил карандаш и написал в верхнем углу листа: «Опыт системы элементов, основанной на их атомном весе и химическом сходстве».

Ф. Лещева	А. Попова

   За життя Дмитро Іванович був одружений двічі. У 1862 р. поєднувався шлюбом з Феозвой Лещевою, уродженкою Тобольска (пасербиця знаменитого автора «Конька-Горбунка» Петра Павловича Єршова). У цьому шлюбі народилися троє дітей. Наприкінці 1870-х рр. Дмитро Менделєєв пристрасно закохався в Анну Попову, доньку донського козака з Урюпінська. У другому шлюбі у Д.І. Менделєєва народилося четверо дітей: Любов, Іван і близнюки Марія та Василь. Згодом учений став тестем російського поета Олександра Блока, який одружився на його доньці Любові.

   У останні роки свого життя Менделєєв почав писати автобіографію: «Всего более четыре предмета составили мое имя: периодический закон, исследование упругости газов, понимание расторов как ассоциаций и «Основы химии». Тут все мое богатство. Оно не отнято у кого-нибудь, а произведено мною, это мои дети и ими, дорожу сильно, столько же, как детками... Эти «Основы» – любимое мое дитя. В них – мой образ, мой опыт педагога и мои задушевные научные мысли... В «Основы химии» вложены мои духовные силы и мое наследство детям...».

   Із спогадів рос. геолога О.О. Іностранцева: «Перед самым открытием периодического закона Д.И. Провозился над искомою таблицею целую ночь до утра, но и все же ничего не вышло;он с досады бросил работу и, томимый желанием выспаться, тут же, в рабочем кабинете, не раздеваясь, повалился на диван и крепко заснул. Во сне он увидел вполне ясно ту таблицу, которая позднее была напечатана. Даже во сне радость его была настолько сильна, что он сейчас же проснулся и быстро набросал эту таблицу на первом клочке бумаги, валявшемся у него на конторке. Я это сообщение Д.И. привожу здесь потому, что вижу в нем один из превосходнейших примеров психологического воздействия усиленной работы на ум человека».

    Кажуть, у Менделєєва майже не було друзів. З багатьма вченими він відкрито ворогував. Його головний опонент, Лев Толстой, писав:  «У него есть много интересных материалов, но выводы ужасающе глупы». Майже те ж саме писав про Толстого і сам Менделєєв: «Он гениален, но глуп».

   Дмитро Іванович Менделєєв, який відкрив періодичну таблицю хімічних елементів, і який стояв біля витоків науки про виміри – метрології, мав рідкісне, як тепер прийнято говорити, хоббі – він любив робити валізи.

  “Что за фигура?”, – поинтересовался один купец у другого, кивнув на чудака, стремительно вышагивавшего по Гостиному двору: борода и волосы до плеч, как у попа, а в руке – сигара; пальто щегольское, а на ногах копеечные валенки. “Сам ты фигура! – ответил второй купец, издалека почтительно поклонившись странному барину. –  Это же известная на весь Петербург знаменитость, чемоданных дел мастер!”.

    Залишивши понад 1500 праць, серед яких класичні «Основи хімії» (ч. 1–2, 1869–1871) – перше чітке викладання неорганічної хімії, Дмитро Менделєєв номінувався на Нобелівську премію, що присуджується з 1901 р., тричі – в 1905, 1906 і 1907 рр. Однак номінували його тільки іноземці. Члени Імператорської академії наук при таємному голосуванні неодноразово відкидали його кандидатуру. Менделєєв був членом багатьох зарубіжних академій (понад 90) і вчених суспільств, але так і не став членом рідної Російської академії.
Свого часу Д.І. Менделєєв був Почесним членом Ново-Александрійського інституту сільського господарства та лісівництва (нині ХНАУ ім. В.В. Докучаєва).

   Ім’я Менделєєва носять: хімічний елемент № 101 (менделевій), підводний гірський хребет і кратер на зворотному боці Місяця, ряд навчальних закладів і наукових інститутів. 1962 р. АН СРСР заснувала премію і Золоту медаль ім. Менделєєва за кращі роботи з хімії та хімічної технології, в 1964 р. ім’я вченого було занесено на дошку пошани Бріджпортского університету в США поряд з іменами Евкліда, Архімеда, М. Коперника, Г. Галілея, І. Ньютона, А. Лавуазьє.

Наука давно перестала цуратися життя і написала на своєму прапорі: “Посів науковий зійде для жнив народних”.

Дмитро Іванович Менделєєв писав:

• “Вся гордість учителя в учнях, в зростанні посіяних ним насінин”;
• “Нема без посиленого працелюбства ні талантів, ні геніїв”;
• “Усе піддається праці. Усе – праці людській, такий лозунг історії”.