З історії Тобі, мабуть, відомо, що в IV ст. до н. е. правитель Македонії Александр Македонський з військом вторгся в Індію. Там, на березі річки Інд, з його воїнами трапилася велика біда — дружину царя охопила епідемія шлунково-кишкових захворювань.
Хвороба вразила практично всіх, дивом обійшовши лише військове командування. Шукаючи причини таких подій, лікарі з’ясували, що звичайні воїни користувалися посудом з олова, а їхні начальники — срібним. Ось де ховалася скринька Пандори!
Тоді й згадалось усім, як колись цар Персії Кір ІІ Великий під час походів наказував зберігати воду для пиття саме у срібному посуді. Як виявилось, срібло знезаражує воду та сприяє швидкому загоєнню ран і синців. Пізніше навіть римські солдати носили обладунки: панцирі, наколінники, поножі (пластини, що захищали ноги воїна) — зі срібла.
А жителі Єгипту лікували срібними пластинами поранення. Все просто — до враженого місця прикладали шматочок срібла. Ще дивніше чинили китайці — щоб вилікувати шлунок, вони просто ковтали малесенькі часточки цього металу. Сучасна наука підтверджує унікальні властивості срібла. Існує навіть думка, що за протизапальною дією, воно поступається тільки антибіотикам, проте не викликає побічних реакцій і не призводить до звикання.
А чи відомо Тобі, що індуси воду річки Ганг, однієї з найдовших у Південній Азії, вважають чудодійною? Справа у тому, що вона омиває гігантське родовище срібла, тож мимоволі вбирає в себе усі дивовижні властивості цього металу. Щоправда зараз Ганг дуже забруднена.
Вода, збагачена іонами срібла, омолоджує і має протизапальну дію, а отже, така необхідна для кожного з нас. Можливо, саме тому при освяченні води в церквах, мочають у неї срібний хрест?
Немає коментарів:
Дописати коментар